Цей День встановлений в 1983 році Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників і визначних місць (ІКОМОС), створеної при ЮНЕСКО. Відзначається з 18 квітня 1984 р.

В Україні цей день має назву «День пам’яток історії та культури» і встановлений відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1999 року № 1062/99, його відзначають щорічно 18 квітня.

Львів — одне з найбагатших міст України за кількістю та цінністю історико-архітектурних пам’ток ХІІІ–ХХ ст., що зримо представляють нашарування всіх стильових епох від часу його заснування до наших днів. Тут збереглися не тільки численні окремі пам’ятки архітектури, а й планувальна структура історичного ядра міста, тобто його центральної частини з пл. Ринок і прилеглими кварталами.

З метою охорони цих надбань у Львові в 1975 р. створено Державний історико-архітектурний заповідник. На його 120-гектарній площі знаходиться понад 1000 пам’яток архітектури та цінних споруд.

Львівські храми — перлини архітектурного мистецтва. Кожен із них неповторно індивідуальний у своєму архітектурному образі.

Не можна без захоплення оглядати кафедральний Святоюрський храм, чудову пам’ятку пізнього українського барокко. Недаремно його увічнювало багато митців, зокрема Олекса Новаківський, Олена Кульчицька та ін. «Святоюрська барокова скеля» - так назвав собор львівський поет Ігор Калинець.

Перший храм на Святоюрській горі, за переказами, виник у ХІІ ст. Його збудував син Данила Галицького Лев для свого дядька Василька, який постригся у ченці. У 1340 р. під час походу на Львів польського короля Казимира ІІІ храм згорів. Його відновив ігумен Євтимій і у 1341 р. відлив для нього дзвін, який зберігся до наших днів. У 1539 р. церква стала кафедральною, будучи одночасно монастирською. У ХVІІ ст. на монастир вчинено кілька татаро-турецьких нападів. Храм зазнав значних пошкоджень

Старанням митрополита Атанасія Шептицького (він став фундатором церкви) у 1744 р. розпочато на місці старого будівництво нового храму, яке проводив архітектор Б.Меретин. Після смерті Б.Меретина будівельні роботи очолив архітектор К.Фесінгер. Будівельні та оздоблювальні роботи тривали до кінця 1770 р.

У 1770 р. львівський майстер Михайло Філевич виконав статуї первосвящеників Аарона і Мелхіседека в головному вівтарі. Величний головний вівтар – робота скульптора Себастьяна Фесингера. Цю роботу він виконав у 1768 році. Автором вівтарних композицій «Христос Архієрей», «Розп’яття», «Таємна вечеря» (1770 р.) є художник Юрій Радзивілевський. Велична завівтарна композиція «Христос-Вчитель» створена відомим художником другої половини ХVІІІ ст. Франциском Смуглевичем; він також є автором розпису «Христос-Пантократор» в куполі.

Особливо багато працював у соборі найбільший український живописець тієї пори Лука Долинський (1745-1824). Стипендіат митрополита Лева Шептицького, він після закінчення віденської Академії мистецтв працював у Львові Для собору Святого Юра Долинський написав шістнадцять ікон з циклу «Свята». Він також автор циклу «Пророки» .

Реліквією собору Святого Юра є ікона Богоматері Теребовельської. Її переніс сюди в 1673 р. з Теребовлі єпископ Йосип Шумлянський. 

З 1850 р. у храмі проведено 7 реконструкцій. Але не всі можна вважати вдалими. У 1950 р., наприклад, було замовлено значну кількість ікон низької мистецької вартості, зроблено невдалі копії з образів В. Васнецова. У 1987 р. , порушивши традицію, тесаний камінь і скульптуру на балюстраді сходів покрили олійною фарбою.

У 1996 р. здійснено реставрацію інтер’єру. Усунено низькопробні та маловартісні з мистецького погляду образи на стінах. Здійснено реставрацію образів іконостасу Л. Долинського.

Перед собором св. Юра здавна була розташована площа, яка з ХVІІ до середини ХІХ ст. славилася своїми ярмарками. У 1655 р. на ній розбив намети свого військового табору Богдан Хмельницький, а в 1897 р. посеред площі міський садівник А. Рерінг заклав сквер, що став згодом пейзажним обрамленням цієї величної споруди.

Не менше захоплення викликає і бароковий ансамбль Домініканського собору. Нинішня будівля храму збудована у ХVІІІ ст. за проектом архітектора Яна де Віттера на місці старого готичного храму. Будівельними роботами керував майстер Мартин Урбаник. Під час розбирання старого храму декілька алебастрових надгробків кінця ХVІ — початку ХVІІ ст. перенесено у монастирські приміщення.

Домініканський собор увінчують скульптури С. Фесінгера. Між вікнами першого і другого поверхів знаходиться герб монахів-домініканців (собака, який лежить під короною і тримає в пащі палаючий факел, зроблений з людської кістки). У храмі знаходяться твори мистецтва ХІХ ст.: мармуровий надгробок графині Ю. Дунін-Борковської, виготовлений датським скульптором Б. Торвальдсеном, пам’ятник видатному польському художнику ХІХ ст. Артуру Гротгеру, який належить різцю скульптора В. Гадомського.

Подібних барокових храмів у Львові багато. Львівські храми – це справжні музеї мистецьких скарбів, що їх віками охороняють і постійно збагачують вірні.

Фотоальбом:

1. Храми Львова: фотоальбом / автори ідеї і світлин: Л.Криса, Б. Салагай; автор тексту: І. Петрів; редактори: Л. Козак, Я. Тучабський. — Львів, 2000. — 172 с.

 

Науково-художня література та літературно-художні видання:

2. Мозолевський Б. Скіфський степ: Літературно-художнє видання. — К., 2005. — 192 с.   
3. Степовик Д.В. Скарби України / Худож. оформл. Д.О. Заруби. — К., 1990. — 192 с.

 

Науково-популярні видання:

4. Вуйцик В.С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові / худож. оформл. В.І.Сави; фотозйомка В.Ф. Ольхом’яка. — Львів, 1991. — 175 с.
5. Вечерський В.В. Українські монастирі. — К., 2008 — 400 с.
6. Ламонова О. 100 найвідоміших шедеврів України / Ламонова О., Романовська Т., Русява М. та ін.. — К, 2004. — 496 с.
7. Низовський А.Ю. 100 великих чудес України. — К. , 2007. — 416 с.