Пекельні цифри та слова

У серце б’ють неначе молот.

Немов прокляття ожива:

«Рік 33-й! Голод! Голод!..»

Україну називали житницею, але грабуючи її по-справжньому, не давали їй жити. Через те й була наша Україна вбогою та знедоленою як Шевченкова наймичка.

1933 рік. Найчорніший час в історії України. У світі не зафіксовано голоду подібного тому, що випав на долю однієї з найродючіших країн. Жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого  українського краю. Моторошно подумати, але на весні 1933 року, коли настав пік голоду, на Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини – 1 тисяча, щохвилини – 17. Голод забрав протягом 1932-1933 років, за різними підрахунками від 7 до 10 мільйонів людських життів.

До дослідження, створення тематичної виставки «Голоси із 33-го», пропагування  історичних трагічних сторінок 1932-33 років в Україні були залучені гуртківці історико-краєзнавчого гуртка ЦДЮТ, що працюють на базі Долинського педагогічного музею А.С. Макаренка (керівник Пістрюга С.В.). Вихованці ознайомились із жахливими фактами геноциду радянської влади проти українського народу, з причинами та наслідками голодомору в Україні 1932-33 рр., на Долинщині. Під час краєзнавчих читань діти усвідомили значення свободи й незалежності для українського народу, співчували жертвам трагічних подій.